В'ячеслав Володимирович Ізяславу Мстиславичу, 1151 р.

№5. Від В'ячеслава Володимировича до Ізяслава Мстиславича, 1151 р.

сыноу богъ ти помози. ѡже на мене єси чьсть возложилъ. акы на своємь ѡтьци а ıа пакы сыноу тобѣ мълвлѭ. а єсмь оуже старъ а вьсѣхъ рѧдъ не могѫ оуже рѧдити нъ бѫдевѣ ѡба Кыєвѣ, аче на бѫдеть которыи рѧдъ или хрьстьıаныхъ или поганыхъ. и идевѣ ѡба по мѣстоу. а дроужина моıа и пълкъ мои. а то бѫди собоѭ нама ты же рѧди. аче къдѣ на бѫдеть мочьно ѡбѣма ѣхати. а ѡба ѣдевѣ пакы ли а ты ѣзди съ моимь пълкъмь. и съ своимь (419).

Переклад
Сину! Бог тобі поможи, що склав ти мені честь, як батьку своєму. І я також, сину, тобі кажу: «Я вже старий, і всіма справами вже не можу керувати. Тож будемо ми обидва в Києві. А якщо нам буде яке діло чи в християнах чи в поганих, то ми підемо разом. А дружина моя і військо моє — нехай це буде нам обом, і ти керуй. І якщо нам можна буде куди поїхати, то обидва поїдемо, а як ні, то ти їзди із моїм військом і зі своїм».