Грамота № 605
Покланıаниє отъ Єфрѣма къ братоу моємоу Исоухии. Не распрашавъ розгнѣва сѧ: мене игоуменъ не поустилъ. А ıа прашалъ сѧ, нъ посълалъ съ Асафъмь къ посадьникоу медоу дѣлıа. А пришьла єсвѣ, оли звонили. А чемоу сѧ гнѣваєши? А ıа вьсьгда оу тебе. А соромъ ми, оже ми лихо мълвлıаше. И покланıаѭ ти сѧ, братьче мои, то си хотıа мълви. Ты єси мои, а ıа твои.
Переклад
Уклін від Єфріма братові моєму Ісухії. Ти розгнівався, не розпитавши: мене ігумен не пустив. А я відпрошувався, але він послав мене з Асафом до посадника по мед. А прийшли ми двоє, коли дзвонили. Чому ж ти гніваєшся? Адже я завжди в тебе. А соромно мені, що ти зле мені говорив. І [все ж таки] вклоняюся тобі, братику мій, хоч ти й таке говори. Ти мій, а я твій.
Показ дописів із міткою докір. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою докір. Показати всі дописи
15.10.12
В'ячеслав Володимирович Юрію Долгорукому, 1151 р.
Від В'ячеслава Володимировича до Юрія Довгорукого, 1151 р.
9.
азъ єсмь брате тобѣ мъного мълвилъ. и Изѧславоу ѡбѣма вама. не пролиита крови христьіаньскы. ни погоубита Роусьскы землѣ того ва єсмь боронѧ и не правилъ себе ѡже мѧ переѡбидила и пьрвоє и дроугоє. и бещьстьє на мене єста положила. а пълкы имѣѭ а силѫ имѣѭ. и богъ ми далъ. но ıазъ Роуськыѧ дѣлıа землѣ. и христıанъ дѣлıа. того вьсего не помѧнѫлъ. нъ и єще то вамъ єсмь. ıавилъ. ѡже Изѧславъ ѣда битъ сѧ. съ Игорьмъ тако. мълвить. ıазъ Кыєва не собѣ ищѫ. нъ ѡно ѡтьць мои Вѧчьславъ. братъ старѣи. а тому єго ищѫ. а то ти мълвить битъ сѧ ѣда а и богъ ємоу помоглъ. а ѡнъ же Кыєвъ собѣ. и єще над тѣмь. и Тоуровъ и Пиньскъ оу мене ѿѧлъ. то ти Изѧславъ мѧ тѣмь приѡбидилъ. а ты пакы брате поѣда Переѧславлю съ Изѧславъмь. битъ сѧ. тако же мълвиши. азъ Кыєва не собѣ ищѫ. ѡно оу мене братъ старѣи Вѧчьславъ. ıако и ѡтьць мънѣ а тому єго ищѫ. а богъ ти помоглъ. а ты же Кыєвъ собѣ. и єще надъ тѣмь Пересопьницѭ и Дорогобоужь єси оу мене ѿѧлъ а ты мѧ тако переѡбидилъ а мънѣ єси Вышегородъ ѡдинъ далъ. ıа же того вьсего не правилъ. Роусьскыѧ дѣлıа землѣ. и христьіанъ дѣлıа и єще ваю єсмь оустѧгывалъ. а вы мене не слоушаєта тоти ни мънѣ єста не оуправила єже рекъша нъ богови то ми єси мълвилъ. противоу моложьшемоу не могѫ сѧ поклонити се же Изѧславъ аче и двоича стѫпилъ слова своего се же нынѣ добывъ Кыєва. и поклонилъ ми сѧ. и чьсть на мънѣ положилъ и Кыєвѣ мѧ посадилъ и ѡтьцьмь мѧ назъвалъ. а ıа єго сынъмь. дажь єси реклъ моложьшемоу сѧ не поклонѭ. да се ıазъ тебе старѣи. єсмь. не малъмьъ нъ мъногъмь. азъ оуже. бородатъ а ты сѧ єси родилъ. пакы ли хочеши на моє старишиньство поѣхати ıако то єси поѣхалъ. да богъ за вьсимь (429—430).
Переклад
Я, брате, вже багато говорив тобі і Ізяславу, обом вам: «Не проливайте крові християнської, не нищіть Руську землю». Це вам заборонявши, я не зважав на себе, що ви обидва мене сильно образили, і перший раз, і другий, і безчестя на мене склали. А я війська маю і силу маю, бо бог мені дав. Але я задля Руської землі і задля християн того всього не згадував, а навіть ще й те вам дав знати, що Ізяслав, їдучи битися з Ігорем, так каже: «Я Києва не собі домагаюсь, але он батько мій В’ячеслав, брат старший, і йому його я домагаюсь». А як він це говорив, битися їдучи, то й бог йому допоміг. А він же — Київ собі, а іще до того й Турів, і Пінськ у мене відняв. Тож Ізяслав мене тим сильно образив. А ти також: «Брате, поїдь до Переяславля з Ізяславом битися». Ти так само говориш: «Я Києва не собі домагаюсь. Он у мене брат старший В’ячеслав, він як батько мені, і йому його я домагаюсь». І бог тобі допоміг. А ти ж — Київ собі, а ще до того Пересопницю і Дорогобуж у мене відняв. І ти мене так само сильно образив, а мені один Вишгород дав. Та я на все те не зважав задля Руської землі і задля християн, а ще вас обох стримував. А ви мене обидва не слухаєте, хоча ж не мені ви не вгодили, як кажуть, а богові. І таке ти мені сказав: «Перед молодшим я не можу поклонитися». А от Ізяслав, хоча й двічі він відступив від свого слова, а тепер оце, добувши Київ, поклонився мені, і честь мені склав, і в Києві мене посадив на престол, і батьком мене назвав, а я його — сином. А що ти казав: «Молодшому я не поклонюся», то я ось старший за тебе не на мало, а на багато. Я вже бородатим [був], а ти родився. Якщо ж ти хочеш на моє старшинство поїхати, як оце ти поїхав,— то хай буде воля божа в усьому.
9.
азъ єсмь брате тобѣ мъного мълвилъ. и Изѧславоу ѡбѣма вама. не пролиита крови христьіаньскы. ни погоубита Роусьскы землѣ того ва єсмь боронѧ и не правилъ себе ѡже мѧ переѡбидила и пьрвоє и дроугоє. и бещьстьє на мене єста положила. а пълкы имѣѭ а силѫ имѣѭ. и богъ ми далъ. но ıазъ Роуськыѧ дѣлıа землѣ. и христıанъ дѣлıа. того вьсего не помѧнѫлъ. нъ и єще то вамъ єсмь. ıавилъ. ѡже Изѧславъ ѣда битъ сѧ. съ Игорьмъ тако. мълвить. ıазъ Кыєва не собѣ ищѫ. нъ ѡно ѡтьць мои Вѧчьславъ. братъ старѣи. а тому єго ищѫ. а то ти мълвить битъ сѧ ѣда а и богъ ємоу помоглъ. а ѡнъ же Кыєвъ собѣ. и єще над тѣмь. и Тоуровъ и Пиньскъ оу мене ѿѧлъ. то ти Изѧславъ мѧ тѣмь приѡбидилъ. а ты пакы брате поѣда Переѧславлю съ Изѧславъмь. битъ сѧ. тако же мълвиши. азъ Кыєва не собѣ ищѫ. ѡно оу мене братъ старѣи Вѧчьславъ. ıако и ѡтьць мънѣ а тому єго ищѫ. а богъ ти помоглъ. а ты же Кыєвъ собѣ. и єще надъ тѣмь Пересопьницѭ и Дорогобоужь єси оу мене ѿѧлъ а ты мѧ тако переѡбидилъ а мънѣ єси Вышегородъ ѡдинъ далъ. ıа же того вьсего не правилъ. Роусьскыѧ дѣлıа землѣ. и христьіанъ дѣлıа и єще ваю єсмь оустѧгывалъ. а вы мене не слоушаєта тоти ни мънѣ єста не оуправила єже рекъша нъ богови то ми єси мълвилъ. противоу моложьшемоу не могѫ сѧ поклонити се же Изѧславъ аче и двоича стѫпилъ слова своего се же нынѣ добывъ Кыєва. и поклонилъ ми сѧ. и чьсть на мънѣ положилъ и Кыєвѣ мѧ посадилъ и ѡтьцьмь мѧ назъвалъ. а ıа єго сынъмь. дажь єси реклъ моложьшемоу сѧ не поклонѭ. да се ıазъ тебе старѣи. єсмь. не малъмьъ нъ мъногъмь. азъ оуже. бородатъ а ты сѧ єси родилъ. пакы ли хочеши на моє старишиньство поѣхати ıако то єси поѣхалъ. да богъ за вьсимь (429—430).
Переклад
Я, брате, вже багато говорив тобі і Ізяславу, обом вам: «Не проливайте крові християнської, не нищіть Руську землю». Це вам заборонявши, я не зважав на себе, що ви обидва мене сильно образили, і перший раз, і другий, і безчестя на мене склали. А я війська маю і силу маю, бо бог мені дав. Але я задля Руської землі і задля християн того всього не згадував, а навіть ще й те вам дав знати, що Ізяслав, їдучи битися з Ігорем, так каже: «Я Києва не собі домагаюсь, але он батько мій В’ячеслав, брат старший, і йому його я домагаюсь». А як він це говорив, битися їдучи, то й бог йому допоміг. А він же — Київ собі, а іще до того й Турів, і Пінськ у мене відняв. Тож Ізяслав мене тим сильно образив. А ти також: «Брате, поїдь до Переяславля з Ізяславом битися». Ти так само говориш: «Я Києва не собі домагаюсь. Он у мене брат старший В’ячеслав, він як батько мені, і йому його я домагаюсь». І бог тобі допоміг. А ти ж — Київ собі, а ще до того Пересопницю і Дорогобуж у мене відняв. І ти мене так само сильно образив, а мені один Вишгород дав. Та я на все те не зважав задля Руської землі і задля християн, а ще вас обох стримував. А ви мене обидва не слухаєте, хоча ж не мені ви не вгодили, як кажуть, а богові. І таке ти мені сказав: «Перед молодшим я не можу поклонитися». А от Ізяслав, хоча й двічі він відступив від свого слова, а тепер оце, добувши Київ, поклонився мені, і честь мені склав, і в Києві мене посадив на престол, і батьком мене назвав, а я його — сином. А що ти казав: «Молодшому я не поклонюся», то я ось старший за тебе не на мало, а на багато. Я вже бородатим [був], а ти родився. Якщо ж ти хочеш на моє старшинство поїхати, як оце ти поїхав,— то хай буде воля божа в усьому.
13.09.12
Ніжка Завиду, №644
Грамота №644
Отъ Нѣжькы къ Завидоу. Чемоу не въсълеши, чьто ти єсмь въдала ковати? Я дала тобѣ, а Нѣжѧтѣ не дала. Али чимь єсмь виновата, а въсъли отрокъ. А въдалъ ми єси хамьць; а чи за то не даси, а въсъли ми вѣсть. А не сестра ıа вамъ, оже тако дѣлаєте, не исправите ми ничьто же! А въ три кълтъкы въкоуи; то ти -д- золотьници въ кольцю тою.
Переклад:
Вiд Нiжки до Завида. Чому ти не присилаєш, що я тобi дала кувати? Я ж дала тобi, а Нiжатi не давала. Якщо я щось винна, то пошли судового виконавця. Ти дав менi полотно – то ти за те не даєш? То повiдом менi. То я вам тоді не сестра, якщо ви так чините, не виконуєте менi нiчого! То у три колти викуй, там тобі 4 золотники в тих двох кільцях.
Отъ Нѣжькы къ Завидоу. Чемоу не въсълеши, чьто ти єсмь въдала ковати? Я дала тобѣ, а Нѣжѧтѣ не дала. Али чимь єсмь виновата, а въсъли отрокъ. А въдалъ ми єси хамьць; а чи за то не даси, а въсъли ми вѣсть. А не сестра ıа вамъ, оже тако дѣлаєте, не исправите ми ничьто же! А въ три кълтъкы въкоуи; то ти -д- золотьници въ кольцю тою.
Переклад:
Вiд Нiжки до Завида. Чому ти не присилаєш, що я тобi дала кувати? Я ж дала тобi, а Нiжатi не давала. Якщо я щось винна, то пошли судового виконавця. Ти дав менi полотно – то ти за те не даєш? То повiдом менi. То я вам тоді не сестра, якщо ви так чините, не виконуєте менi нiчого! То у три колти викуй, там тобі 4 золотники в тих двох кільцях.
Підписатися на:
Дописи (Atom)