От Вячеслава Владимировича (с Юрием Долгоруким) к Болеславу Польскому, Индриху Чешскому и к венгерским воеводам, 1149 г.
2.
богъ помози зѧтю нашемоу королеви. и братоу нашемоу болеславу. и сынови нашемоу индриховѣ. ѡже межи нами добра хочете но ѡбаче ѡже ны сѧ велите мирити. то не стоите на нашеи земли. а жизни нашеѧ ни селъ нашихъ не гоубите. нъ ать изѧславъ поидеть въ свои володимиръ. а вы въ своѭ землѭ. поидите. а вѣ сѧ своимъ братъмь и сынъмь изѧславъмь сами. вѣдаємы (388).
Переклад
Бог помоги зятю нашему королю, и брату нашему Болеславу, и сыну нашему Индриху, что вы нас помирить хотите. Но если вы требуете, чтобы мы помирились, то не стойте на нашей земле и наше имущество и наши села не уничтожайте. Но пусть Изяслав пойдет в свой Владимир, а вы в свою землю пойдите. А мы оба с братом и с сыном Изяславом сами договоримся.
Показ дописів із міткою поляки. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою поляки. Показати всі дописи
14.09.12
10.09.12
В'ячеслав Володимирович (з Юрієм Довгоруким) до Болеслава, Їндриха і до угорських воєвод, 1149
Від В'ячеслава Володимировича (з Юрієм Довгоруким) до Болеслава Польского, Їндриха Чеського і до угорських воєвод, 1149 р.
2.
богъ помози зѧтю нашемоу королеви. и братоу нашемоу болеславу. и сынови нашемоу индриховѣ. ѡже межи нами добра хочете но ѡбаче ѡже ны сѧ велите мирити. то не стоите на нашеи земли. а жизни нашеѧ ни селъ нашихъ не гоубите. нъ ать изѧславъ поидеть въ свои володимиръ. а вы въ своѭ землѭ. поидите. а вѣ сѧ своимъ братъмь и сынъмь изѧславъмь сами. вѣдаємы (388).
Переклад
Бог поможи зятю нашому королю, і братові нашому Болеславу, і синові нашому Індриху, що ви нас помирити хочете. Але якщо ви вимагаєте, щоб ми помирилися, то не стійте на нашій землі і наше майно та наші села не нищіть. Але нехай Ізяслав піде у свій Володимир, а ви в свою землю підіть. А ми обидва зі своїм братом і сином Ізяславом самі порозуміємось.
2.
богъ помози зѧтю нашемоу королеви. и братоу нашемоу болеславу. и сынови нашемоу индриховѣ. ѡже межи нами добра хочете но ѡбаче ѡже ны сѧ велите мирити. то не стоите на нашеи земли. а жизни нашеѧ ни селъ нашихъ не гоубите. нъ ать изѧславъ поидеть въ свои володимиръ. а вы въ своѭ землѭ. поидите. а вѣ сѧ своимъ братъмь и сынъмь изѧславъмь сами. вѣдаємы (388).
Переклад
Бог поможи зятю нашому королю, і братові нашому Болеславу, і синові нашому Індриху, що ви нас помирити хочете. Але якщо ви вимагаєте, щоб ми помирилися, то не стійте на нашій землі і наше майно та наші села не нищіть. Але нехай Ізяслав піде у свій Володимир, а ви в свою землю підіть. А ми обидва зі своїм братом і сином Ізяславом самі порозуміємось.
В'ячеслав Володимирович Юрію Довгорукому, 1149 р.
Від В'ячеслава Володимировича до Юрія Довгорукого, 1149 р.
1.
се ѫгре оуже идѫть, а лѧдьсции кънѧзи въсѣли оуже на конѣ, а изѧславъ ти оуже доспѣваєть… любо даи изѧславоу чего ти хочеть. пакы ли, а поиди пълкы своими къ мънѣ. застѫпи же волость моѭ. изѧславъ ми то мълвить: ты ми бѫди въ отьца мѣсто. поиди сѧди же въ кыєвѣ. а съ гюргемъ не могѫ жити. не хочеши ли мене въ любъвь приѧти. ни кыєвоу поидеши сѣдѣти. а хочѭ волость твоѭ пожечи. нынѣ же брате поѣди, а видѣвѣ оба по мѣстоу чьто на богъ дасть. любо добро. любо зъло, пакы ли брате не поѣдеши на мѧ не жалоуи. аже моєи волости пожьженѣ быти (385—386).
Переклад:
Ось угри вже йдуть, і лядські князі вже сіли на коней, а Ізяслав теж уже збирається… Ти або дай Ізяславу, чого він хоче, або ж піди до мене своїми полками. Захисти мою волость. Ізяслав мені таке каже: «Будь ти мені замість батька. Піди і сядь на престол у Києві, бо я з Юрієм не можу жити. Якщо ж не хочеш зі мною в мирі бути, і до Києва не підеш на престол — я попалю твою волость». А тепер, брате, поїдь куди-небудь, і ми оба побачимо, що нам бог дасть — чи добро, чи зло. Якщо ж, брате, не поїдеш, то на мене не нарікай, коли мою волость попалять.
1.
се ѫгре оуже идѫть, а лѧдьсции кънѧзи въсѣли оуже на конѣ, а изѧславъ ти оуже доспѣваєть… любо даи изѧславоу чего ти хочеть. пакы ли, а поиди пълкы своими къ мънѣ. застѫпи же волость моѭ. изѧславъ ми то мълвить: ты ми бѫди въ отьца мѣсто. поиди сѧди же въ кыєвѣ. а съ гюргемъ не могѫ жити. не хочеши ли мене въ любъвь приѧти. ни кыєвоу поидеши сѣдѣти. а хочѭ волость твоѭ пожечи. нынѣ же брате поѣди, а видѣвѣ оба по мѣстоу чьто на богъ дасть. любо добро. любо зъло, пакы ли брате не поѣдеши на мѧ не жалоуи. аже моєи волости пожьженѣ быти (385—386).
Переклад:
Ось угри вже йдуть, і лядські князі вже сіли на коней, а Ізяслав теж уже збирається… Ти або дай Ізяславу, чого він хоче, або ж піди до мене своїми полками. Захисти мою волость. Ізяслав мені таке каже: «Будь ти мені замість батька. Піди і сядь на престол у Києві, бо я з Юрієм не можу жити. Якщо ж не хочеш зі мною в мирі бути, і до Києва не підеш на престол — я попалю твою волость». А тепер, брате, поїдь куди-небудь, і ми оба побачимо, що нам бог дасть — чи добро, чи зло. Якщо ж, брате, не поїдеш, то на мене не нарікай, коли мою волость попалять.
07.09.12
Вячеслав Владимирович Юрию Долгорукому, 1149
От Вячеслава Владимировича к Юрию Долгорукому, 1149 г.
1.
се ѫгре оуже идѫть, а лѧдьсции кънѧзи въсѣли оуже на конѣ, а изѧславъ ти оуже доспѣваєть… любо даи изѧславоу чего ти хочеть. пакы ли, а поиди пълкы своими къ мънѣ. застѫпи же волость моѭ. изѧславъ ми то мълвить: ты ми бѫди въ отьца мѣсто. поиди сѧди же въ кыєвѣ. а съ гюргемъ не могѫ жити. не хочеши ли мене въ любъвь приѧти. ни кыєвоу поидеши сѣдѣти. а хочѭ волость твоѭ пожечи. нынѣ же брате поѣди, а видѣвѣ оба по мѣстоу чьто на богъ дасть. любо добро. любо зъло, пакы ли брате не поѣдеши на мѧ не жалоуи. аже моєи волости пожьженѣ быти (385—386).
Перевод:
Вот угры уже идут, и лядские князья уже сели на коней, а Изяслав-то уже собирается… Ты либо дай Изяславу, чего он хочет, либо же пойди своими полками ко мне. Защити мою волость. Изяслав мне такое говорит: «Будь ты мне вместо отца. Поедь и сядь на престол в Киеве, так как я с Юрием не могу жить. Если же не хочешь со мной быть в мире, и в Киев не поедешь на престол — то я сожгу твою волость». А теперь, брат, поедь куда-нибудь, и мы оба увидим по месту, что нам бог даст — или хорошее, или плохое. Если же, брат, не поедешь, то на меня не жалуйся, когда мою волость сожгут.
1.
се ѫгре оуже идѫть, а лѧдьсции кънѧзи въсѣли оуже на конѣ, а изѧславъ ти оуже доспѣваєть… любо даи изѧславоу чего ти хочеть. пакы ли, а поиди пълкы своими къ мънѣ. застѫпи же волость моѭ. изѧславъ ми то мълвить: ты ми бѫди въ отьца мѣсто. поиди сѧди же въ кыєвѣ. а съ гюргемъ не могѫ жити. не хочеши ли мене въ любъвь приѧти. ни кыєвоу поидеши сѣдѣти. а хочѭ волость твоѭ пожечи. нынѣ же брате поѣди, а видѣвѣ оба по мѣстоу чьто на богъ дасть. любо добро. любо зъло, пакы ли брате не поѣдеши на мѧ не жалоуи. аже моєи волости пожьженѣ быти (385—386).
Перевод:
Вот угры уже идут, и лядские князья уже сели на коней, а Изяслав-то уже собирается… Ты либо дай Изяславу, чего он хочет, либо же пойди своими полками ко мне. Защити мою волость. Изяслав мне такое говорит: «Будь ты мне вместо отца. Поедь и сядь на престол в Киеве, так как я с Юрием не могу жить. Если же не хочешь со мной быть в мире, и в Киев не поедешь на престол — то я сожгу твою волость». А теперь, брат, поедь куда-нибудь, и мы оба увидим по месту, что нам бог даст — или хорошее, или плохое. Если же, брат, не поедешь, то на меня не жалуйся, когда мою волость сожгут.
Підписатися на:
Дописи (Atom)