В'ячеслав Володимирович Юрію Довгорукому, 1151 р.

Від В'ячеслава Володимировича до Юрія Довгорукого, 1151 р.

10.

оу тебе сыновъ. -з-. а ıа ихъ ѿ тебе не ѿгонѭ. а оу мене ѡдина дъва сыны Изѧславъ и Ростиславъ. а инии моложьшии сѫть же. но ıа брате тобѣ мълвлѭ. Роусьскы дѣлıа землѣ и христьіанъ дѣлıа. поѣди же въ свои Переѧславль и Коурьскъ. и съ своими сынъми а ѡнамо оу тебе Ростовъ Великыи. и Ольговичи поусти домови. а сами сѧ оурѧдимъ. а крови христьіаньскы не пролѣимы. пакы ли по своємоу замыслоу поидеши. ако же єси и поѣхалъ... а тои ны прѣчистѣи Госпожи сѫдити съ сынъмь своимь и Богъмь нашимь. въ сии вѣкъ и въ бѫдѫщии (430—431).

Переклад
У тебе сім синів, і я їх від тебе не відганяю. А в мене лише два сини, Ізяслав і Ростислав, а інші ж молодші. Отож я, брате, тобі кажу задля Руської землі і задля християн: «Поїдь ти у свій Переяславль і в Курськ зі своїми синами, а там у тебе Ростов Великий. І Ольговичів відпусти додому. А ми самі домовимось і крові християнської не пролиймо. Чи ти за своїм наміром таки підеш, як ти ото і поїхав? … А їй нас судити, пречистій владичиці, із сином її і богом нашим, у цей вік і в майбутній.