Від В'ячеслава Володимировича (з Юрієм Довгоруким) до Болеслава Польского, Їндриха Чеського і до угорських воєвод, 1149 р.
2.
богъ помози зѧтю нашемоу королеви. и братоу нашемоу болеславу. и сынови нашемоу индриховѣ. ѡже межи нами добра хочете но ѡбаче ѡже ны сѧ велите мирити. то не стоите на нашеи земли. а жизни нашеѧ ни селъ нашихъ не гоубите. нъ ать изѧславъ поидеть въ свои володимиръ. а вы въ своѭ землѭ. поидите. а вѣ сѧ своимъ братъмь и сынъмь изѧславъмь сами. вѣдаємы (388).
Переклад
Бог поможи зятю нашому королю, і братові нашому Болеславу, і синові нашому Індриху, що ви нас помирити хочете. Але якщо ви вимагаєте, щоб ми помирилися, то не стійте на нашій землі і наше майно та наші села не нищіть. Але нехай Ізяслав піде у свій Володимир, а ви в свою землю підіть. А ми обидва зі своїм братом і сином Ізяславом самі порозуміємось.
Показ дописів із міткою угорці. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою угорці. Показати всі дописи
10.09.12
В'ячеслав Володимирович Юрію Довгорукому, 1149 р.
Від В'ячеслава Володимировича до Юрія Довгорукого, 1149 р.
1.
се ѫгре оуже идѫть, а лѧдьсции кънѧзи въсѣли оуже на конѣ, а изѧславъ ти оуже доспѣваєть… любо даи изѧславоу чего ти хочеть. пакы ли, а поиди пълкы своими къ мънѣ. застѫпи же волость моѭ. изѧславъ ми то мълвить: ты ми бѫди въ отьца мѣсто. поиди сѧди же въ кыєвѣ. а съ гюргемъ не могѫ жити. не хочеши ли мене въ любъвь приѧти. ни кыєвоу поидеши сѣдѣти. а хочѭ волость твоѭ пожечи. нынѣ же брате поѣди, а видѣвѣ оба по мѣстоу чьто на богъ дасть. любо добро. любо зъло, пакы ли брате не поѣдеши на мѧ не жалоуи. аже моєи волости пожьженѣ быти (385—386).
Переклад:
Ось угри вже йдуть, і лядські князі вже сіли на коней, а Ізяслав теж уже збирається… Ти або дай Ізяславу, чого він хоче, або ж піди до мене своїми полками. Захисти мою волость. Ізяслав мені таке каже: «Будь ти мені замість батька. Піди і сядь на престол у Києві, бо я з Юрієм не можу жити. Якщо ж не хочеш зі мною в мирі бути, і до Києва не підеш на престол — я попалю твою волость». А тепер, брате, поїдь куди-небудь, і ми оба побачимо, що нам бог дасть — чи добро, чи зло. Якщо ж, брате, не поїдеш, то на мене не нарікай, коли мою волость попалять.
1.
се ѫгре оуже идѫть, а лѧдьсции кънѧзи въсѣли оуже на конѣ, а изѧславъ ти оуже доспѣваєть… любо даи изѧславоу чего ти хочеть. пакы ли, а поиди пълкы своими къ мънѣ. застѫпи же волость моѭ. изѧславъ ми то мълвить: ты ми бѫди въ отьца мѣсто. поиди сѧди же въ кыєвѣ. а съ гюргемъ не могѫ жити. не хочеши ли мене въ любъвь приѧти. ни кыєвоу поидеши сѣдѣти. а хочѭ волость твоѭ пожечи. нынѣ же брате поѣди, а видѣвѣ оба по мѣстоу чьто на богъ дасть. любо добро. любо зъло, пакы ли брате не поѣдеши на мѧ не жалоуи. аже моєи волости пожьженѣ быти (385—386).
Переклад:
Ось угри вже йдуть, і лядські князі вже сіли на коней, а Ізяслав теж уже збирається… Ти або дай Ізяславу, чого він хоче, або ж піди до мене своїми полками. Захисти мою волость. Ізяслав мені таке каже: «Будь ти мені замість батька. Піди і сядь на престол у Києві, бо я з Юрієм не можу жити. Якщо ж не хочеш зі мною в мирі бути, і до Києва не підеш на престол — я попалю твою волость». А тепер, брате, поїдь куди-небудь, і ми оба побачимо, що нам бог дасть — чи добро, чи зло. Якщо ж, брате, не поїдеш, то на мене не нарікай, коли мою волость попалять.
Підписатися на:
Дописи (Atom)